і ось вісімнадцята осінь
летить мов скажена зграя
з собою піти не попросить
лиш снігом сліди замітає
а я так хотів наздогнати
хотів пригорнути до себе
в обіймах міцних заховати
та мабуть таки не треба…
нехай же летить в світ безкраїй
летить розсипаючи роки
най юність моя буяє
нехай не стираються кроки
лети вісімнадцята осінь
впади вісімнадцятим снігом
нехай же літа мої босі
шаленим кружляють бігом…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703491
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 28.11.2016
автор: Сама НЕсвоя