Коли замовкають птахи, бо засмічене небо,
Від попелу тих цигарок, що збирався палити;
Тоді не повторюй укотре:" Не хочеш - не треба!"
Бо кожне несказане слово - пощерблені плити.
На цвинтар любові ходити до віку, до скону -
Приречення вибране. Шеляга варте прокляття?
На спомини молишся, вмивши сльозою ікону,
А я умиваю щоденно криваве розп"яття.
Терновий вінок, не ознака твого божевілля, -
З порізаних вен у судоми і спалахи люті.
Поламані крокви у грубці палають вугіллям,
Над вогнищем шалу у вежі стражданням прикуті.
Мине...все минає, так солоно скрапує туга.
Було, кажуть,мовлене слово усе-таки, спершу?
Люблю... хоч на шмаття роздерта, - пекельна наруга
Роз"ятрює душу, а відчай гукає у... вершу.
[img]https://encrypted-tbn1.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcSaNYYVXkHl7xgLr7FV3iky6A80Uu2hczwVzxEFF-_RIoaQR7LK_w[/img]
28.11.16.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703485
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.11.2016
автор: Ліна Ланська