Прийшла пора вам правду розказать

[u](Розповідь  правнукам  про  гірку  минувшину  солдата-фронтовика,  який  пройшов  нацистський  і  радянський  табори).[/u]
         
 –Тоді  нас,  в’язнів,  з  табору  забрали
І  влаштували  непрості  лови…
–За  що  ж  тебе,  дідусю,  покарали?
–За  те,  що  залишився  я  живий!..
–  Це  ж  як  ,  скажи,  як  все  це  зрозуміти,
Хіба  за  це  людей  треба  карать?  –
Все  не  вгавали-дивувались  діти.
– Прийшла  пора  вам  правду  розказать.

Завжди    війна  –  це  лихо  для  народу,
Коли  повзе  ворожа,  хижа  рать
І  топче  землю,  долю  і  свободу,
Доводиться  тоді  вже  вибирать:
У  бій  іти  за  себе,  матір,  землю,
А  чи  рабом,  безгласим  бидлом  стать,
Віддать  чужинцям  ріки  і  озера,
Луги,  квітучі,  села  і  міста?  

Та  рабська  кров  вся  висохла  у  венах,
І  гідністю  не  вмів  я  торгувать,
Святим  обов’язком  було  тоді  для  мене
За  Батьківщину  ворога  скарать.
У  військо  добровольцем  записався  –
Наука  бою  і…  передова.
В  званні  від  рядового  підіймався
І  вже  накази  сам  я  віддавав.

В  Орловсько-Курській  аж  отримав  рану,
На  волосинці  тіпалось  життя,
І  як  в  полон  мене  тоді  забрали,
Не  пам’ятав  я  навіть  до  пуття.
А  там  –  неволя  й  нелюдська  наруга…
І  номер  –  ось  він  –  табірне  тавро…
Часом  така  в  душі  була  напруга,
Як  кажуть,  пам’ятатиму  «по  гроб».

Повзли  повільно  дні…  Ми  ледь  конали…
Надія  рятувала  й  молитви.
Із  мрій  рожевих  малювали  плани.
І  спогад  горло  кожному  давив.
Та  мрії  ті  солодкі  вщент  розбились,
Мов  дешевенький  півскляний  кришталь.
Ми  з  вартою  навіть  голіруч  бились…
Коли  звільняли,  втрапив  у  шпиталь.

А  звідти…  на  Сибір…  Дорога  дальня…
Лиш  через  вісім  повернувся  літ.
Листів  –  «ніззя»,  «запрєщєни  й  свідання».
Таке  уперше  бачив  білий  світ.

Старий  закінчив  сповідь.  Похрестився…
Безкровні  губи  і  рука  тряслись…
Праправнукам  роздав  свої  гостинці:
– Своїм  онукам  розкажіть  колись,
Яким  було  становлення  країни,
І  як  система  нищила  людей.
Історію  вивчайте  України,
Хай  по  життю  Всевишній  вас  веде!
23.11.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703377
Рубрика: Історична лірика
дата надходження 28.11.2016
автор: Ганна Верес