Коли осіннім розчерком пера
Багрянець розтікається по кленах,
Згадай весну…нехай Твоя жура
Розвіється, зав’яжеться зеленим.
Коли стікають нудно перли сліз
Прозорими і сизими дощами,
Коли думки летять ген, під укіс,
Згадай очей весняних криптограми…
Згадай п’янкі черемхові зірки,
Коралові уста рясних тюльпанів,
Гірський кришталь бентежної ріки,
Квітчасті німби, плетені вітрами.
Коли мережать пензлем сніговим
Хурделиці на склі...морозять рану.
Згадай пташиних ранків передзвін
У солов’їнім тремоло…сопрано…
Коли примхливий, в’їдливий мороз
Глибоко проникає в Твою душу…
Згадай, згадай…тепло ранкових рос,
Вдихни життя у зледенілу мушлю.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703062
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.11.2016
автор: Лілея Дністрова