Ти послухай осінь, так час поспіша,
Почорніли трави, коси шпориша,
Та й вуаллю вкрились, пора відпочить,
Встиг веселий дощик, всюди підмочить.
На шматки, рве листя - в`їдливий вітер,
Все ж лишився, десь кольоровий бісер,
Та краса осіння тихо засина,
А осина, вже давно в лісі дріма.
І земля здається, вся золотою,
Листопад набавився із листвою,
Та частіше, до нас небо хмуриться,
І окраса поступово губиться.
Ти чаклунко, мила, всюди сивина,
Вже тумани густі й сіра пелена
Та скажи, то ж нащо, зайшла у мій сад,
Я тебе, не хочу, повертайсь назад.
Хоч взяла, всіх у полон твоя краса,
Таки мрію, тепер, щоб прийшла весна,
Щоб лунав дзвінко, скрізь солов`їний спів,
І душа раділа й бузочок зацвів.
2016р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702963
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.11.2016
автор: Ніна Незламна