Сиплеться сніг, мов крізь решето
Густо. Дрібненький, колючий.
Вітер стривоженим шепотом
Падає, котиться з кручі.
І по воді ледь зашерхлій,
Він побіжить шкопиртаючи,
А по доріжці затертій
Осінь іде, сил не маючи.
Сонця тепло по краплиночці
Тіло її покидає
І в тимчасовій хатиночці
Холодом ніч огортає.
Ще й дошкуляє безсоння:
Може твоя в тім провина?
Ось і прийшло міжсезоння —
Дивна пора, невловима.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702848
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 25.11.2016
автор: Радченко