Тебе гойдала довго у душі.
Тебе кохала аж до паморочей.
Ти не виходив із моїх віршів,
Із днів моїх натруджених і ночей.
Ти лився в кожен подих мій і крок.
Ти витікав з очей моїх фонтаном.
Між безлічі розхристаних думок
Всякчасно був ясновельможним паном.
У пам'ять вріс, у кожен серця лист.
Тебе читала, наче рабин тору.
Та час настав, пішов під вітру свист,
Як листя з гілки ув осінню пору.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702681
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.11.2016
автор: Крилата (Любов Пікас)