У віз важкий давно літа впряглись
Тай полетіли в срібночолу осінь.
Ми ж у житті своєму відбулись,
А душі ще тепла і щастя просять.
Мережать скроні сріблом нам роки –
Душа ж, людська, ніколи не старіє –
Життя закон неписаний такий:
Кохана лиш людина її гріє.
І хай уже давно за півста літ,
Новий непросто лист життя почати,
Давно осипавсь молодості цвіт,
Та, якщо чесно, нічого втрачати.
Цінуймо ж кожен рік і кожен день –
Вони до нас не прийдуть уже вдруге,
Тож коли час важкий в житті гряде,
Згадай, як добре поруч мати друга!
5.10.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702549
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 24.11.2016
автор: Ганна Верес