Згадай, як добре мати друга

У  віз  важкий  давно  літа  впряглись
Тай  полетіли  в  срібночолу  осінь.
Ми  ж  у  житті  своєму  відбулись,
А  душі  ще  тепла  і  щастя  просять.

Мережать  скроні  сріблом  нам  роки  –
Душа  ж,  людська,  ніколи  не  старіє  –
Життя  закон  неписаний  такий:
Кохана  лиш  людина  її  гріє.

І  хай  уже  давно  за  півста  літ,
Новий  непросто  лист  життя  почати,
Давно  осипавсь  молодості  цвіт,
 Та,  якщо  чесно,  нічого  втрачати.

Цінуймо  ж  кожен  рік  і  кожен  день  –
Вони  до  нас  не  прийдуть  уже  вдруге,
Тож  коли  час  важкий  в  житті  гряде,
Згадай,  як  добре  поруч  мати  друга!
5.10.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адреса: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702549
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 24.11.2016
автор: Ганна Верес