Тихій шепіт і листя опада,
з тобою по парку ми гуля.
Знайому лавочку знайшли,
згадай, як зустріли ранок тоді.
Твоя душа і тіло одного бажа,
ніжними поцілунками я огорта.
Твоє волосся цвіт весни дарува,
в очах — всесвіт я міг спогляда.
Вранці сонечко нас лоскота,
а ми всю ніч оченят не закрива.
В той день освідчився тобі,
і ти — згодою відповіла мені…
Але раптом заплакало дитя,
і перервало спогади дідуся.
На очі слЬози втрати наверта,
і в цей час його душа відліта.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702309
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.11.2016
автор: ПАТРІОТ