Ох, знову місяць в небі і не сплю
Приходить той, котрий в мені живе
В розмові з ним, цю ніч я спопелю
Безсонням роздумів, що душу рве
Приходить. Сяде поряд мене і мовчить.
Лиш клацає залізними зубами
І жовтим оком розпочавши ворожить
Мій спокій проганяє батогами.
"I love the smell of napalm in the morning."
Стиха мені промовить голосом Килгора
І знає ж, морда,-ці слова, як допінг
Що в мозок входять ніби шпага матадора
"Ну ще, один разочок сходимо, згадай,
Як твоє серце в грудях щемно б'ється птахом
Коли Кістлява свій збирає урожай
А ти перемагаєш у бою зі страхом..
Згадай, як палець ніжить спусковий курок,
Як богом дивишся крізь скло оптичного прицілу
Підйом! Вставай! Зроби свій вирішальний крок!
Дозволь уже мені накази віддавати тілу"
Дивлюсь на його вовчу пащу, теж мовчу
Перебираю в пам'яті минулого картини
А потім раптом, як скажений, закричу
Вмить розірвавши навпіл липку сітку павутини
Ану, собака дикий, геть! На місце!
Забийся у куток і там сиди!
Ще краще, віднайди якесь болітце
І там навіки-вічні пропади
А зараз-щезни, вовча мордо
Коли потрібний будеш-сам знайду
Рука моя важка і тверда
Не накликай на сірий хвіст біду
Іди, і передай всім вовкулакам
Я обираю радість і життя
Читайте по моїх очах, по знаках:
Назад, до них, не буде вороття.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702135
Рубрика: Вірші про тварин
дата надходження 22.11.2016
автор: