[b
Я не хочу тебе, брате,
Нічим прогнівляти,
Бо не знаю, чи ще можу,
Українцем звати.
Коли діти рідну неньку
Брехнею мордують,
За копійочок тих, жменьку
Продають, фальшують.
Спам’ятайтесь, Українці!
Вийдіть на майдани!
Досить горя – вже по вінця!
Скиньте ви кайдани,
Що лукавий накладає,
Лихому вас учить,
Бо хто Господа лишає,
Того ворог мучить.
Він вам рай радянський зичить,
Манну обіцяє,
А, як бачите, вас нищить,
Заводи зрізає,
Щоб пустити вас з торбами
По білому світі,
Розділити таборами,
І у злиднях жити.
Де ти бачив, щоб в чужинців
Серце заболіло,
Коли горя вам по вінця
Принесло їх діло?
Бо їх мрія – панувати
Завше в Україні.
Що де є, все загрібати,
Іздавна й до нині.
Сплюндрували Україну
Рашисти прокляті,
Виливають лють зміїну,
Смерть несуть до хати.
Зупиніться крівцю лити,
Немов ту водицю,
І з озлобленням ходити
Й сіяти щирицю,
Що росте і заплітає
Геть усі городи,
Чорним вороном літає,
І нищить народи.
Сатані в долоні плеще,
І рублі рахує,
А чи ж тобі, враже, легше,
Що народ бідує?
Подивись, народе, пильно
І візьми до серця.
Чи ж то любить дядя сильно,
Чи йому до перця?
[/b]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702069
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.11.2016
автор: Тріумф