Я думаю, все могло б бути зовсім по-іншому
Цієї осені в неї не надто сонячно
І місто навколо, яке здавалось найбільшим
Стало таким тісним, що фізично боляче
Я думаю, сонце могло б ще трохи погріти
І сніг міг би випасти тижнем пізніше, як мінімум
Щоб вона ще хоч трохи купувала додому квіти
А так тільки й вибору, що в горілчано-винному
І ще поїзди. Було б менше їх було би більше
Осідлості, ситості, може, якоїсь стабільності
А так вона сходить з них і стає найгірше
Бо кожен вокзал чужіє до неймовірності
Могло б бути небо, розшите незаймано білим
Могли б бути ночі без сновидінь і сліз
І цей мегаполіс міг би зробитись рідним
А зараз такий, що бери й не ховай валіз
А зараз холодні ранки і мокрі під'їзди
Сиріє повітря, тютюн, паперові книги
Листопад впивається в шкіру каленим вістрям
Іскрить і зривається першим осіннім снігом
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701738
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.11.2016
автор: Ірина Гнатюк