Ми як завше заснемо у різних ліжках,
Піддамося п’янким чарам ночі,
Тихо здіймемо голови – небо в зірках,
Та заплющимо стомлені очі.
Під полудою снів місяць сонний зорів
І топились думки у болоті.
Ти ж приходив туди з-за глибоких ровів
І безстрашно торкався до плоті.
Був, а може і ні…Все наснилось мені?
Та чи можу тоді пам’ятати?
Як із темені днів твої руки міцні
Вміють сон і тепло дарувати.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701622
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.11.2016
автор: Сама НЕсвоя