Якби ми любили за правильність вчинків,
За те, що комфортно, за те, що як слід -
Душа б не літала у небі відтінків,
Приземлену сірість ввібрав би політ.
Якби за тотожність у думці любили,
Вимог відповідність до заданих норм -
Ніколи б частинки не склались у ціле,
Як пазли - єднання сердечних платформ.
Якби ми любили за поруч присутність,
За слів медоносність, належність умов,
То втратило б слово і силу, і сутність,
І це вже, напевно, була б не любов.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701438
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 19.11.2016
автор: Серафима Пант