Автівка ( Продтовари) примчалась в село
Спышать, весело людям, давно не було
Хутко на плечі накинула хустину
Пройтися вирішила до магазину.
Багато покупців, пахощі літають
Це мойву привезли, аж слину ковтаю
Біля прилавка, рада…Ой на вид смачна!
Та й роздивляюсь, а яка ж на ній ціна?
Зуби заціпило… Може зовсім сліпа?
Рознервувалась та все ж тягну гаманця.
Кажу, продавчині,-Дайте хоч би сто грам
Здивовано ,- Це ж буде…. Тільки сім штук вам…
- Та що зробиш, дякую на три дні досить
Тож добавили нам у споживчий кошик.
Наче раптом, півень заспівав в голові
Одинадцять гривень приготуйте мені
Ой, вже про себе, загинаю матюка
От якби я, зустріла, того (пацюка)!
З задоволенням би врізала в пику
Та *** і не знає таку рибку
Кожен день їсть кальмари, червону ікру
Щоб сказав, якби жив на пенсію мою?!
Повертаюсь, та й думаю, люди добрі
Олігархи здуріли, як (пси) голодні.
Та чому ж така різниця, любі друзі?
Чи закони у нас такі ,недолугі?
Знахабніли, давно обсіли корито
Обдирають людей, до нитки відкрито
Беруть думки, за що купить капці нові
Вже вітерець гуляє в мене гаманці.
Зі стажем сорок років - стала схожа на (бомжа)
Це ж нам обіцяли покращення життя…
Йшла, ковтала сльози, що робити далі..
Всі запроданці у тій Верховній раді ..
Зубожів весь народ, як же далі жити?
Скільки будуть з людей іще крові пити?
10.11.2016р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701418
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.11.2016
автор: Ніна Незламна