СЦЕНА 4
Берег Євфрату.
Євреї у кайданах. Вони примушені до тяжкої праці.
ЄВРЕЇ
Думко, линь на золочених крилах,
Линь, на горах й узгір’ях спочивши,
Де несе вітер пах наймиліший –
Пах солодкий святої землі!
Ти вітай береги Іордану,
Веж Сіону, зруйнованих, брили...
О, Вітчизно, прекрасна й жадана!
Спогад світлий, що згинув у млі!
Золота арфо віщих пророків,
Чом висиш на вербі у мовчанні?
Пробуди в серці спогад останній,
Розкажи про часи, що пройшли!
Ти неси плач і стогін глибокий –
з долі Єрусалиму ридання;
Хай Господь дасть для тебе звучання,
Щоб терпіти ми муки могли!
Щоб терпіти ми муки могли!
Щоб терпіти ми муки могли!
Щоб терпіти могли!
СЦЕНА 5
Захарія і решта
ЗАХАРІЯ
О, хто плаче? Як жінка у жалі,
хто Предвічному плач піднімає?
О, підводьтесь, брати, із печалі,
це Господь мені слово вложив!
У майбутнього тьмі розрізняю...
ось упали огидні (огидні) окови!..
Налітає на підлих раптово
злого лева з Юдеї (з Юдеї) весь гнів!
ЄВРЕЇ
О, майбутнє!
ЗАХАРІЯ
Поселитись в кістках з черепами
йтимуть лиш злі гієни та змії,
У пилюці піднятій вітрами
запанує безмовності яв!
Тільки сови свій плач безнадії
рознесуть, коли вечір заляже...
Навіть камінь чужинцю не скаже (не скаже),
де колись-то Вавілон цей стояв!
(Навіть камінь чужинцю не скаже,
де колись-то Вавілон цей стояв!
Навіть камінь чужинцю не скаже, не скаже,
де колись-то Вавілон цей стояв!
Навіть камінь чужинцю не скаже: Стояв!
Навіть камінь чужинцю не скаже: Стояв!)
ЄВРЕЇ
О, в старому вогонь є чудовий!
Це Господь йому слово вложив!
(Це Господь йому слово, йому слово вложив!
Так! Так! Так!)
Так, впадуть ці огидні окови,
щоб гонор Юдеї ожив!
(так, щоб гонор, так щоб гонор Юдеї ожив!
так, щоб гонор, так щоб гонор, щоб ожив!)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701350
Рубрика: Поетичні переклади
дата надходження 18.11.2016
автор: Валерій Яковчук