"не буду журитись нічим я
а ще закохаю у себе
якогось хлопчину з очима
відтінку осіннього неба"
(Наталя Пасічник, Спалювання Листя)
Така закохає. Не диво.
Забуде хлопчина про дійсність
І прийде до тями (можливо)
В сріблясто-блакитному місті.
В тім місті примарні бажання
Мов іній вкривають сади -
В садах тих спокуси кохання
У вічність прослали сліди.
Там листя дзвенить кришталево,
Там все еманує магічність.
О, Сніжна моя королево,
Для чого та вічність?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701338
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.11.2016
автор: Валентин Бут