Останні миті – наче перші,
до крику – страхом у душі.
Навколо – сонця повні верші
чи місяця тонкі ножі,
що відітнуть нечисте й чисте,
і гріх, і рід - неначе дріт.
І нас відпустять урочисто
на той, незнаний, інший світ.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701288
Рубрика: Сюжетні, драматургічні вірші
дата надходження 18.11.2016
автор: Любов Матузок