Нехай Любов не покидає вас*

Ніколи  не  звикайте  до  Кохання,
як  довго  б  ту  Любов  ви  не  чекали!
Троянди  щоб  до  строку  не  зів‘яли
й  не  змовкли  соловейки  на  світанні.

А  ще,  прошу,  не  вірте  у  розмови,
що  все  само  приходить  і  зникає.
Так,  меркнуть  зорі  всі,  окрім  Любові,
Любов  завжди  зірницею  сіяє!

Ніколи  не  звикайте  до  Кохання,
не  розміняйте  Щастя  ви  на  звички.
Забудьте  дощ  чи  про  осінню  мжичку,
живіть  завжди  сьогодні,  як  в  останнє!

До  губ  коханої  ніколи  не  звикайте,
нехай  вони  вам  вже  роки  знайомі.
Як  сонце  з  вітром  знов  і  знов  стрічайте,
чи  ливень  влітку  з  голосистим  громом…

До  Щастя  не  звикайте  теж  ніколи,
а,  навпаки,  осяяні  промінням
з  живим,  а  не  фальшивим,  нетерпінням
виконуйте  своє  любовне  соло.

Повік  не  згасла  щоб  Любові  зірка,
в  житті,  коханні  будьте  обережні.
Хоча  у  всьому  є  і  буде  мірка,
та  почуття  хай  будуть  все  ж  безмежні!

Наговорив  вам  цілу  рукавичку,
в  кінці  ж  я  засмутити  можу  вас:
як  почуття  заміните  на  звичку  –
коханню  то  прийшов  останній  час…

Самим  не  варто  задувати  свічку,
повірте  –  доля  зробить  це  за  вас.
Життя  таке,  як  різнобарвна  стрічка,
нехай  Любов  не  покидає  вас!

листопад  2016

*  За  мотивами  твору  Едуарда  Асадова  „Не  привыкайте  никогда  к  любви“.

Эдуард  Асадов

Не  привыкайте  никогда  к  любви
Не  привыкайте  никогда  к  любви!  
Не  соглашайтесь,  как  бы  ни  устали,  
Чтоб  замолчали  ваши  соловьи  
И  чтоб  цветы  прекрасные  увяли.
И,  главное,  не  верьте  никогда,  
Что  будто  все  проходит  и  уходит.  
Да,  звезды  меркнут,  но  одна  звезда  
По  имени  Любовь  всегда-всегда  
Обязана  гореть  на  небосводе!
Не  привыкайте  никогда  к  любви,  
Разменивая  счастье  на  привычки,  
Словно  костер  на  крохотные  спички,  
Не  мелочись,  а  яростно  живи!
Не  привыкайте  никогда  к  губам,  
Что  будто  бы  вам  издавна  знакомы,  
Как  не  привыкнешь  к  солнцу  и  ветрам  
Иль  ливню  средь  грохочущего  грома…
Не  привыкайте  к  счастью  никогда!  
Напротив,  светлым  озарясь  гореньем,  
Смотрите  на  любовь  свою  всегда  
С  живым  и  постоянным  удивленьем.
И  чтоб  любви  не  таяла  звезда,  
Исполнитесь  возвышенным  искусством:
Не  позволяйте  выдыхаться  чувствам,  
Не  привыкайте  к  счастью  никогда.


©  Copyright:  Александр  Мачула,  2016
Свидетельство  о  публикации  №116111711607  

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701249
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.11.2016
автор: Олександр Мачула