А я так, як і ти - любові не місце в розмові.
"Ще лишились якісь почуття?" - я на це питання змовчу.
Але губи твої... Такі рідні. Пухкі. Пурпурові.
Ти цілуєш мене, ніби думку мою почув...
Грішні, грішні дівчата! Це дісталося їм ще від Єви,
Разом з плоттю її всім дівчатам передано гріх.
Ну а хлопці - мисливці, як дикі в сафарі леви,
І не проти від грішниць узяти море утіх...
І я теж трішки Єва. Ти мене вполював у цей вечір.
І я теж як ти п'яна. Хай горить усе синім вогнем!
Є у світі такі незбагненні для людей речі,
Ми з тобою їх також мабуть не збагнем.
Не збагнемо, що можна було різко усе поміняти -
Я б без тебе пішла. Або ти перший до мене пішов.
Мабуть винні в усьому ці магічно-містичні дати,
13 - число, коли закопали мою любов.
І пройшла вже доба. І від тебе немає ні сліду,
При тобі не заплакала, значить зараз заплакати час...
Моє серце знову втрачає свою звичну орбіту,
Моє серце знову хворіє на дикий любовний сказ.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701115
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.11.2016
автор: Сокол Катя