1. ОХ ЦЕЙ ПІВЕНЬ...
До школи я пішла далекого, холодного і голодного 1946 року, тобто
нині відмічаю 70-и річчя. То ж - 10 літ навчання в школі і майже 49
років роботи у школі, такий ось у мене ужинок. До школи було десь
трохи більше кілометра, але мені було боязно іти своєю вулицею, бо в
тітки Ярини, повз двір якої мені доводилося йти, був великий і гарний
півень, але він бився. А був той півень великий і міцний, отож не раз
доводилося давати втікача, а деколи й відчути його силу на своїх ногах,
руках і навіть голові. Щоб вберегтися від того злючого півня
доводилося, обходити тітки Ярини двір чим подалі. А поруч з тіткою
жила сім"я в якій була чотирирічна дівчинка Наталочка.
Дівчинка боялася того півня ще більше ніж я. Бо той було, як тільки
забачить дівчинку, то й бігом за нею - і боляче щипає за ніжки й
ручки, ще й норовить вискочити на голову. Наталочка починає кричати, і
їй на допомогу прибігає хтось із дорослих, та й рятує дитя від біди.
Одного разу, тікаючи від півня, дівча побігло до річки. А там на
поваленій буревієм вербі сидів гурт молоді. Почувши Наталчине: "Ой -
ой -ой!" хтось із хлопців підхопив дівчинку на руки. Півень
настовбурчився до дівчат, а ті кинули йому кусень хліба, облитий
ненавмисне вином. Птах склював, а дівчата додали йому ще шматок,
скропивши знову вином. Той знову все склював, покудахтав,
настовбурчився, а потім дивно потягнувся і розпластався на траві.
- Оце так! Що ж робити?- вражено вигукнув один із юнаків.
- Треба йти до тітки Ярини на покаяння,- запропонував інший.
Хлопці взяли півня, пішли до тітки, ніяково пояснили, що трапилось,
вибачилися. Жінка ж лише засміялася у відповідь: "Цей проказник давно
просився в борщ! Ось і допросився!.." Так що більше Наталочці нічого
не загрожувало, а мені не треба було обходити тітки Ярини двір десятою
дорогою.
2.П"ЯНА КОРОВА
Ця історія трапилася з моєю троюрідною сестрою Дашею. Вона була трохи
старша від мене. Я ще навчалася в школі, а Даша вже готувалася до
весілля з Іваном, який і жив від неї неподалік, на тій же вулиці.
Батьки нареченого розвели бражку для самогону. Одного недільного дня
до них прибігла сусідка бабця і каже: " Якщо у вас є самогон, або
бражка, негайно ховайте. Міліціянти ходять від хати до хати, трусять
виливають, пишуть протоколи, страхають арештом!" А треба сказати, що в
той час за самогон можна було потрапити і до в"язниці. От Іван з
батьком схопили бідон із бражкою, винесли у корівник, поставили у ясла
ночви, вилили туди бражку, прикрили гіллячям і сіном, і повернулись до
хати. Стражі порядку були вже в дворі. Оглянули комору, сарай, навіть
у сіннику порилися. Зайшли до хати.
-Ну що,дядьку Петро, готуєтесь до весілля?
-Готуємось!
- А де ж самогон? Чи ще не зварили? Тоді де бражка? Невже в хаті?..
Ходили, заглядали у всі закутки.
- Та що ви, хлопці, який самогон?! Ось краще посмакуйте гарячим
свіжим борщем, а ще й млинцями з узваром,- до них господиня.
-Ти, жінко, не пудри нам мозги,-обізвався один міліціянт.
Але в хаті так запахло борщем, що хлопці не стрималися й усе - таки
пообідали. Пішли. Все обійшлося. Іван вивів корівку на прогулянку і
повів до води. Саме там брала воду і Даша.. Стали розмовляти про цю
пригоду. А корівка лягла, відкинула голову в бік і застогнала. "Ой,
Ваню, Манька здихає, біжи за ветеринаром!".Іван пригледівся до Маньки.
З рота в неї текла рідина і йшов неприємний запах. І тут Іван згадав,
що забув прибрати бражку з ясел. Він пояснив Даші у чому річ. Удвох
вони допомогли корівчині встати, поставили проти вітру, напоїли водою.
Даша гладила корівчині шию, спину, живіт, лагідно до неї говорила, а
Іван підтримував корівку, щоб та знову не впала. Коровчина спочатку
прислухалася, легенько мекала, а потім весело брикнула і побігла понад
річкою... Самогон дядько Петро усе ж вигнав, а ще допомогли сусіди,
друзі, родичі і весілля відбулося...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700707
Рубрика: Лирика любви
дата надходження 15.11.2016
автор: геометрія