ТІЛА РОЗКИДАНІ ПО ПОЛЮ

Тіла  розкидані  по  полю,
Стікаю  кров’ю  серед  них.
Кричу  і  корчуся  від  болю,
А  побратим  –  уже  затих…

Повсюди  кров,  стерня  горіла,
Кругом  знівечені  тіла,
Машина  жодна  не  вціліла,
Стоїть  над  згарищем  імла.

Горіло  все,  машини,  люди,
Земля,  посадка  і  стерня.
Нас  з-за  «поребрика»  паскуди,
Накрила  з  «Градів»  кацапня.

Так  підло,  по-злодійськи,  в  спину,
Без  оголошення  війни…,
Нам  і  не  снилась  в  цю  хвилину
Підступність  планів  сатани.

Солдати  спали,  вже  світало,
А  там  з  російської  землі
Нам  бидло  пекло  готувало,  
Яке  придумали  в  Кремлі.

І  полетіли  «Градів»  стріли,
Накрили  точно  весь  квадрат.
Ми  помирали  та  горіли…,
А  в  Раші  шкірився  солдат.

Радів  з  безкарності  своєї,
Геройством  підлість  називав,
Гордився  тим,  як  він  з  Расєї
Хохлів  в  Хохляндії  вбивав.

Я  мушу  вижити  і  жити,  
Крізь  кола  пекла  всі  пройти,
Щоб  знали  наші  внуки,  діти,  
Які  в  Росії  в  нас  брати.

Братів  не  було  і  немає!
Це  справжній  Мордор  на  землі,
Живуть  там  орки,  управляє
Всім  Саурон,  що  у  Кремлі.

Страшна  реальність  не  лякає,  
Орду  цю  мусимо  здолати!  
Душа  полеглих  вимагає,
Чекає  повної  відплати.

15.  11.  2016  р.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700677
Рубрика: Воєнна лірика
дата надходження 15.11.2016
автор: Мирослав Вересюк