Вдивляючись у даль давно прожитих літ,
По-іншому своє минуле бачу.
Боюся втратити ледь видний мамин слід —
Для неї я й тепер багато значу.
Я відчуваю це і щиро вірю в те,
Що мама день за днем йде поряд й бачить,
Як дні мої летять й життя в минуле йде,
Й благословінням кожний крок означить.
У сни приходить, щоб пораду мені дать
Чи просто посидіти мовчки поруч,
А в серці розіллється світла благодать
Й вини, й печалі враз ослабить обруч.
Вини, яка прийшла пізніш, з роками,
Незрозуміла й зрозуміла водночас,
Печаль, яка малює образ мами,
Що у душі моїй, мов зірочка , не згас.
Шепоче тихо ніч слова молитви
Й повторює їх серце знову й знов...
То стогін вітру, то дощу я чую схлипи,
Бо пам'яті усе болючіша любов.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700613
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.11.2016
автор: Радченко