Зайшов студент до вагону, у руках - валіза.
Не підняти її вгору - важка,мов з заліза.
Підійшов до нього дядько: "Важка в тебе ноша?
Та ти, хлопче, не журися, я ось допоможу!"
Обдивився він валізу, взяв її рукою
І впевнено одним махом підняв над собою.
Легко кинув ту валізу на верхню полицю,
Знов усівсь біля студента, навкруг подивився...
Потяг мирно далі стукав, в ритм за звуком звук.
Показав дядько на руки: "Треба мати тут!"
Подививсь студент на дядька, підібрав момент...
І впевнено до стоп - крана підійшов студент.
Вдаючи, що йому тяжко ручку повернуть.
Натужився, ніби зовсім не може звернуть...
Усміхнувся знову дядько, навколо зиркнув.
Підійшов до того крана й ручку повернув.
Зупинився потяг швидко, начальник прийшов.
З"ясував у чому справа й дядька штрафонув.
Студент глянув дядьку в очі і на м"язи рук.
На голову показавши: "Треба мати й тут!"
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700549
Рубрика: Лирика любви
дата надходження 14.11.2016
автор: геометрія