Біля стежечки, мов смужка,
У зеленім капелюшку
Подорожник собі ріс.
Йшли по ньому всі ногами
Та уваги не звертали,
Притоптали до землі.
Плакав бідний він ночами,
Заливався ще й сльозами.
Не помітив щоб ніхто,
Рано-вранці умивався,
Сонцю й вітру усміхався,
Мов нічого й не було.
Не показував образи,
Та якось одного разу
Хтось до крові ліктя збив.
Подорожника приклали
І відразу легше стало,
Втих потроху гострий біль.
Не забули, мабуть люди,
Що листочки ті цілющі,
Для загоєння всіх ран.
То ж топтать не майте звички,
А подякуйте травичці,
Ще в пригоді стане вам.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700427
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.11.2016
автор: Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський