Ми як одружились,- Народились дітоньки
гарні й молоді. в радості й теплі.
Хатину купили Посадили вишеньку
в нашому селі. для них на весні.
Сповнили хатиноньку
радістю й теплом,
наші любі дітоньки
ласкою й добром.
Усміхалось сонечко Підростали дітоньки
літом і весною. й вишенька моя.
Стукали в віконечко Висівала квітоньки
осінь із зимою. біля дому я.
Хлюпотіло радістю
в ту пору життя.
Не стрічалась з слабістю
вся моя сім"я.
Біля хати вишенька Так збігали в радості
щовесни цвіла. літа, ніби дні.
Без горя і лишенька Свіжі, світлі парості
оселя жила. всміхались мені.
Виросли вже дітоньки,
у містах живуть.
Біля дому квітоньки
вже без них цвітуть.
В інший світ полинув Злетіли швиденько,
вже мій чоловік. як води літа.
Мене тут залишив Постаріла вишенька,
доживати вік. а з нею і я.
Тишею сполохана,
я живу одна.
Буваю усміхнена,
а частіш - сумна.
Розквітають квітоньки Мені з ними хороше
біля хати знов. завжди розмовлять.
Приїжджають дітоньки,- Вони ж ніби сонечка,
радість і любов. вміють працювать.
Усе роблять весело
і добре мені.
Потім за вечерею
співаєм пісні.
Додають ще радості Село і хатинонька,
й онуки мої. небо і земля.
І ніби без старості Діти, внуки, вишенька-
стають мої дні. доля в них моя!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700337
Рубрика: Лирика любви
дата надходження 13.11.2016
автор: геометрія