УЖЕ НЕ ЖОВТИЙ, ГЕТЬ УВЕСЬ ЗЧОРНІВ

́Уже  не  жовтий,  геть  увесь  зчорнів,
Один  листок  вхопившись  за  гілляку
Так  відчайдушно  втриматись  хотів,
Тремтів  від  вітру,  чи  то  з  переляку.

Нікого  поруч,  він  один,  як  перст,
Усі  давно  посипались  додолу.
Дощам  і  вітру  мовчазний  протест
І  правилу,  що  йде  життя  по  колу.

Недавно  зовсім  з  бруньки  ще  зростав,
Клейким  на  дотик,  зе́лено-яскраво.
І  теплий  вітер  ніжно  лоскотав,
Смарагду  небо  було  за  оправу.

А  з  плином  часу  фарби  золоті
Мазки  свої  лишали  на  палітрі.
Як  швидко  все  міняється  в  житті,
Зима  морозом  пахне  у  повітрі…

13.  11.  2016  р.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700258
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 13.11.2016
автор: Мирослав Вересюк