(навіяне)
Не білосніжним черемшини цвітом
встелили наречені шлюбне ліжко,
в обіймах ночі маками розквітло
кохання чисте, пристрасно і ніжно…
Вогнем пекельним у вогні горіли,
в одне злилися різні дві стихії,
злітали в небо, від утоми мліли,
і згодом разом поринали в мрії…
Її цнотливість - на щоках рум’янцем,
вуста - тендітні пелюстки троянди,
самотній місяць виглядав вигнанцем,
горіли зорі в небі, як гірлянди…
Аж до світанку в лагідній лагуні
тримав в обіймах чоловік кохану,
вітрила вітер напинав на шхуні,
і кликав на простори океану…
Ця ніч кохання – справжня насолода,
їх розбудила вранці сонця злива,
засяяла в промінні її врода,
вуста прошепотіли – «Я щаслива!»
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700208
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.11.2016
автор: ОЛЬГА ШНУРЕНКО