***
Чорним глянцем печаль подвоїться,
звуків плач аж на шепіт стишено -
піаніно оглухле молиться
за усіх, ким воно залишене.
Півстоліття за ним навчалися!
Нащо ж крає себе скорботою?
І щоразу воно старалося
бути гідним ім’я над нотами.
Хай на клавішах слід потертості, -
новачки підступали з острахом.
А йому б - полонить майстерністю
у дуеті з великим Ойстрахом!..
Час, обставини – чорним реготом…
…Захлинаючись у емоціях,
піаніно заграє реквієм,
пом’янувши себе і Моцарта.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699923
Рубрика: Сюжетні, драматургічні вірші
дата надходження 11.11.2016
автор: Любов Матузок