А я блукаю поміж людей,
немов сомнамбула.
І то притягне до одних дверей,
то скине в стічну яму.
Я смолянисто-чорний кіт
на мокрому асфальті.
Я ледь помітний труся біля ніг
для перехожого в азарті.
Красивий котик. Миле кошеня.
І інколи перепаде шматок,
можливо, навіть здобного хлібця.
- Їж обережно. Буде заворіт кишок.
Ось так після осіннього дощу,
наслухавшись красивих фраз,
я проводжаю поглядом і думаю:
"Та краще б ти до себе мене взяв"
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699690
Рубрика:
дата надходження 10.11.2016
автор: Мозговий