Ось вона – рана моєї душі,
Рана твоя, Україно –
Знову палають святі рубежі,
Вкотре ридає калина.
І на супротив чужинській орді,
Хижо оскаленій пащі
Знов покидають родину і дім
Справжні, єдині, найкращі.
Скільки згоріло в пекельнім вогні,
Скільки іще не вернеться…
Білим туманом гірких полинів
Аж захлинається серце.
Ми на колінах стрічаємо їх:
Кожен з героїв загинув
Щоби ніколи ординець не зміг
Бачити нас на колінах!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699600
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 09.11.2016
автор: stawitscky