Падав, падав дощ осінній,
На дерев холодні тіні.
На дахи – широкі шпальти,
На газони, на асфальти.
На галявини остиглі,
На смерек високі шпилі.
У гніздо порожнє чаплі,
Дощ дрібні кидає краплі.
Довго небо сльозоточить,
Вже й струмки дороги мочать.
І пливуть, пливуть без черги,
По воді листки – ковчеги.
В калабані наче в плюхи,
І в широкі капелюхи.
І в долонь тонкі фужери,
Воду ллють небесні жерли.
Непогода геть приперла,
Протікають краплі – перла.
На пальто широкі плечі,
В черевики й інші речі.
На хати, стайні і клуні,
Проливає осінь нюні.
Зяблу душу аж до щему,
Пробирає дощ - нікчема.
2016р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699348
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.11.2016
автор: Мартинюк Надвірнянський