[b][i](Синдром Плюшкіна – патологічне накопичення)[/i][/b]
Чому так стало, в чом причина –
Нетлінний відгомін совка?
Чи то байдужість в нас злочинна,
Чи то натура вже така?
У бідній хаті – Україні
Багаті наймити живуть
Господарям згинають спини
На їх і орють й в них крадуть
Себе ж велично тичуть в груди:
За честь!
За волю!
За народ!
Пильніше глянеш: то Іуди
Зібрались в фракції і в фронт…
О Боже чесний, стільки лиха –
Хто ж нам на голови струсив?
Обрали гниди нас для втіхи?
Чи ми самі? – гобсеків пил...
Всього замало, вічність треба
Сварливі скнари у піску
Хапають, тягнуть, все до себе
Гребуть й зашмаркану луску
І скільки в них бюджетів ситих,
Дурного зібрано майна?
В нужденних наймитів в кориті
Від жиру піниться вода…
Їм, що війна, чиясь розруха...
Мізерний Плюшкін, цар Мідас
(Який носив ослячі вуха
І вмер над купою прикрас)
Немає діла до країни
Залишать бруд, обгортки слів
Розбиті долі і руїни
І поженуться в рай скотів
Героям слава! – чути поруч
Та чути поруч, а не в них
Мерщій уносить здобич ворон
Щезає в хмарах золотих
Гріхи публічно освітили
В судах незрячі судді сплять
І руки янголи омили...
А гроші в схованках смердять
Чому так стало, в чом причина?
Мабуть в натурі хробака:
Де під личиною личина...
Дає рука – бере рука... [b]041116[/b]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698927
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 06.11.2016
автор: nтравень