Я не хочу співати твої пісні
Вони сумні і аж надто якісь філософські
Вони, мов розпачу сльози рясні
Або ж як злющі трактати відьомські
Не дивись, не благай – то все марно
І моєї гітари ручиськами ти не чіпай
Ти лиш вибачатися вмієш незграбно
І тицяти під носа захололий чай
Мене не вабить твоє зелене світло
Я ще колись ввімкнула стоп-кран
І не говори мені змучено й хрипло
Що десь загубив свій талан
В мою скриньку не кидай поштову
Свої геніальні неначебто ноти
Вони байдужості несуть прохолоду зимову
І вічної гордості мерзлоти
© Леся Приліпко-Руснак, 16.10.2016
http://lesyaprilipkorusnak.blogspot.com/
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698735
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.11.2016
автор: Леся Приліпко-Руснак