Інкрустовані росами трави
Й ситець сивих ранкових небес
Приспустились ось, воїне бравий,
Обійняти щоб просто тебе.
Адже, часто пливуть від безсилля
Під ногами несвіжі грунти
І солона зі спогадом хвиля
Набігає на очі, та ти...
Притискаєш гвинтівку, солдате,
За оте - сокровенно своє,
Поки зверху, нас ділять й мандати,
Чиєсь серце ще куля проб'є.
Бо в каньйонах донбаського степу
Надто дикий життєвий баланс,
Мов би крутить хтось, смерті рулетку
І низький дуже виграшу шанс.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698405
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.11.2016
автор: Кильо