Я буду писати і слова свої від рук злиденних оберігати !
Я навчуся жити і по асфальті скрізь туман ходити.
Інколи мені так важко мовчати і правду у собі тримати ,
Та знаю ,що знайду сміливих, котрі не зірвуть прем’єру.
Та напишуть про хороші розкоші ,
Котрі ,сприйматимуть мої слова не як жарт та сміх,
А в всерйоз життєвих курйоз .
Я знаю, що зовсім скоро я прочитаю лист
Від щирих і не примхливих творців !
Прозорі зорі на слова ,коли глибина не дійде до кінця ,
Де суть в системі , котра ще справна до сьогодні !
Я знаю, що зміни і переміни швидкоплинні .
Ці міни, що ви розмістили ,власний шлях припинили .
Гієни цілять по кісткам, пусті фортуни ,ще ті мовчуни .
Коли емоції розфарбую до мене прийде грація ,
З космосу моя агітація, підтримка від дезінформації,
Та руйнації нашої з вами нації .
Дивні комбінації, у голові знову інтонації та провокації .
З боротьбою до негативної позиції ,
Тогочасної акредитації .
У Флоренції зростають конструкції інтелігенції.
Водостанції у моїй присутності вибухають ,
Та розміщаються по арміях ,радіють документаціям .
Таки урвали зі світом зв'язок ,вони давно утратили імітації .
Створили ілюзію життя для тогочасного глядача .
Я повинна про це розповідати ,
Оберігати правду від контрабанди традицій ,
За слова чужих федерацій ,корупції .
Я повинна про це, хоча б абзац написати ,
І влучно про це сказати і відкинути ті страждання у урну
Дегустацій зблідлих вакансій .
Я повинна змінити стереотипи ,
І щось надзвичайно нове для вас відкрити .
Припинити зухвалі динамічні побої цього століття ,
Нашої з вами держави не за горами могуття честі !
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698010
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.11.2016
автор: Анна-Анастасія Вернер