Приснись мені, а то я забуваю,
тебе любити як і берегти.
Не сердься і приснись, бо теж жива я.
Приснись і доторкнись, а можеш прилягти…
Приснись мені важким, замореним, покірним,
таким приснись, як у гарячці лід.
Мужі як сняться жонам своїм вірним,
як син для матері, а для дітей – політ.
І ось лягаю, вже стуляю віки,
рахую з сотню і спадаю вниз…
Скажи, чом снитися не хочеш ти довіку.
А може сни я забуваю? Снись!
13.09.2016
* Спроба перекладу чи за мотивами твору Риммы Казаковой „Приснись“.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697910
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.11.2016
автор: Олександр Мачула