Дні летять шалені, їм не зупинитись,
І роки собі непомітно йдуть,
Вгору і донизу, гойдалки дитинства
Мов в чарівну казку донечку несуть.
Босі ноженятка, дуже ніжні кроки,
Стиснута долонька в татковій руці,
Лащиться весна, наче ненароком,
Розкидає квітів милих камінці.
А в очах блакитних загубилось небо,
Радо зустрічає ще незнаний світ.
Десь у далині зачекався серпень,
Трішечки прибавить невгамовних літ.
Жваві ці польоти, сміх лунає щирий,
Знову пробиває татка на сльозу.
Тихо усміхаюсь, радісний, щасливий,
Що в собі любов батьківську несу.
Дні летять птахами, їм не зупинитись,
У собі сховавши всю життєву суть.
Вгору і донизу, гойдалки дитинства
Ще немало щастя доні принесуть...
25. 03. 2016
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697846
Рубрика: Присвячення
дата надходження 31.10.2016
автор: Віктор Остроух