Точки в яких доторкаються дві паралелі,
Ми наяву і в уяві шукаємо їх,
Дні міражів караваном бредуть у пустелі,
Марний цей пошук, та має в собі кілька втіх.
Де ти малесенька доле, людськими шляхами?
Де ти надіє до наших заплутаних мрій?
Може це й є таємниці, які реп’яхами
Липко закутав у мозок якийсь чародій.
Глянути далі у простір, в безмежність далеку –
Просто повірити в казку, в ілюзій обман.
Мабуть не варто, нарватися на небезпеку,
Кращий на відстані поруч, реальності стан.
Ми в паралельних світах проживемо й надалі,
Світло освітить нам шлях, від найближчих зірок,
Висушить слід, що лишають на ньому печалі,
Жити в любові – для всіх це найкращий урок.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697669
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.10.2016
автор: Микола Поділля