Розкидала осінь яблука червоні по землі,
Вони ж сміються і мов діти босі
Ховаються в густій траві.
Зажурилась яблунька за діточо́к своїх:
- Якже мої яблучка, якже я без них?
Ще недавно бавились з сонечком вони,
Омивали личенька краплями роси,
А тепер доспіти вже їм прийшла пора,
Назбирає в кошики мершій бо дітвора.
Так вона й зали́шилась гола та сама,
Потускнілим листячком вкрилася земля,
Яблунька ж схилилася, гілля простягла
З сумом подивилася - близько вже зима.
28. 10. 2016
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697274
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.10.2016
автор: Оксана Лазар