Таке собі свавілля оглашенних
і на межі, й далеко од межі.
Допоки учепилися до сцени
духовно покалічені бомжі.
І не жалкують рота для неправди,
бо що узяти з пустомельних слів?
А на межі танцюють знову гради,
он хату підірвало на селі.
І мати залишилась без дитини,
а батька наздогнав німий інфаркт.
Та знову, не вчуваючи провини,
чубатий півень піє про антракт.
Хоча й не бачив ні одної дії!
Ні він, ані його сліпі дружки...
А на межі свавілля смертю сіє
та напихає сіна в подушки.
27.10.16 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697004
Рубрика: Гражданская лирика
дата надходження 27.10.2016
автор: Леся Геник