Біль неначе гострий ніж хірурга
Ріже душу втомлену, пусту
Почуваюсь наче загубився
На покинутому долею мосту.
Думи й ті тікають наче миші
Серце тисне з болю і нудьги
Батьківщина тоне, як корабель,
Що втрачає рідні береги...
Я тону із нею, наче шлюпка
Що набралась до країв води.
І нема для мене порятунку
Хоч туди пливу, а хоч сюди.
І шуліка поряд вже кружляє
Бо чекає він на слушну мить
І немає сили боронитись
Серце все стискає і болить.
Та я все одно не кину плисти.
Буду із останніх сил грести
Горе і війну від Батьківщини
Зможу я назавжди відвести.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696934
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 26.10.2016
автор: denyk