Балагурять перед Лаврою голуби,
У Почаїві наразі велелюдно,
Зазивають дзвони – дзвонарі,
Спів «Акафісту» доноситься ледь чутно.
Підійду смиренно поклонюсь
Місцю, де явилась Матір Божа.
Засіяла у Вогненному Стовпі…
В молитвах Пречисту розтривожу.
З джерела цілющої води
Причащуся зі стопи Святої.
Слід на камені… Видіння на горі…
Подумки Владичиця зі мною.
На нас, грішних, немічних рабів,
З теплом материнським споглядає,
В Праведного, Вічного Судді
Своїм дітям милості благає.
В покаянні Ти й мене прийми,
в молитвах до Тебе укріплюся,
від гріха від злого відведи,
віджени всі пристрасті, спокуси.
Віру православну укріпи
І убогі не відкинь моління.
Даруй мир, надію утверди.
Дай сліпому, вчасного прозріння.
Балагурять перед Лаврою голуби,
До Почаїва колись, ще повернуся.
По блаженній, по тернопільській землі
Богомолиця, знов вірую, пройдуся.
Тетяна Купрій, 2016.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696844
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.10.2016
автор: Тетяна Купрій - Кримчук