Хто з нас впильнує Час на рубежі,
між тим, що є і тим, що завтра буде...
Тобі віддам всі закутки душі,
мій Листопаде, сип же звідусюди!...
Правдивим золотом, найвищих, вічних проб,
вкарбованих у листя - скарби світу...
Повіє вітер,- шлях зітре назад,
щоб Час розбивсь весною білим цвітом.
26.10.2016р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696810
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 26.10.2016
автор: Іванюк Ірина