Я бачу дощ, що падає з небес!
Я чую вітер, що шумить, як хвилі!..
А час летить, немов швидкий експрес,
І все ніяк не досягає цілі...
Ловлю гаряче листя на льоту,
Але воно не обпікає руки...
Так можна перекреслити мету,
Не маючи обмеження розлуки.
Тому сьогодні просто зупинюсь,
Зроблю свій вибір я на користь тиші.
У храмі Сонця мовчки помолюсь,
Знайду слова у серці - наймудріші!
Цей дивний день, один із тисяч днів!
Осінній сум, який межі не має...
І мокрий сад у золоті вогнів,
Як все на світі - тихо догоряє...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696725
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 25.10.2016
автор: majra