Ми стали занадто самозапиленими
Насправді мучимо поряд людей
Розмовляємо стисло, коротко, відносно,
Як в’язні, яких підслуховує вартовий.
Мені здається, наші камери стоять поруч -
І тому я виливаю в твою душу свою примху
Ти, як звично, змовчиш про себе,
Як добрий і чужий.
Вислухаєш і подаш носовичка:
Я безмірно буду вдячна,
Що я - на перехресті сьогодні,не зовсім сама...
І вже завтра трошки більше відкрию двері
І не побачу, як ти увійдеш і затулиш вікна
Я завжди думала, що в тобі є крихти від ангела:
Тоді чому без тебе стало не вистачати повітря?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696343
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.10.2016
автор: Lesyunya