Життя тече у осінь, що хизується
І заглядає в серце з під тишка:
"Хай поспішає, мною налюбується –
Здаля не дуже,... краще із близька..."
Така красуня, зусібіч природна вся:
І губки, й очі, й стан такий стрункий –
Аж пише жар, нічого в ній холодного...
"Торкнись, бо вже не вийдеш з ностальгій..."
Життя тече у осінь швидкоплинності,
Яка сміється: "Що? Не встиг схопить?"
Розвіється туман в вітрах невинності...
Вже й холодок, що втрачена та мить...
Так. Все минеться. Віск стече на свічечці.
На аркуші ж замріяні слова...
Я встиг. То моя мрія на подушечці –
Любов і осінь, що завжди права...
23.10.2016р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696192
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.10.2016
автор: Променистий менестрель