Відчини мені двері-я вийду назавжди з життя,
Я відкрию всі вікна і Янголом в небо... Навіки...
Мої вірші для тебе - вже лиш той непотріб, сміття.
Як помру... Не заплачеш. Не візьмеш від болю і ліки.
Відчини мені вікна! Не трим ні душі, ані рук!
Я ж бо вільна! Я вільна! Я можу сама обирати.
І напилась душа до краплиноньки, краплі розлук.
І навчилась в самотності крихти кохання збирати.
Не тримай! Відпусти! Боже! Вільна... Саменька... Сама...
Ні дверей вже немає. Ні вікон. Лиш полечко. Поле...
Замість ковдри стелився сам сніг... Ось зима знов... Зима...
Та й зате тобі дякую долечко. Долечко... Доле...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696082
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.10.2016
автор: Відочка Вансель