Щасливі читають книги і п'ють каву,
А я блукаю серед натовпу немов примара...
В потоці невідомих і чужих людей
Так прагну відшукати блиск рідних очей...
В чиїсь загляну - чорна яма,
В Твоїх ж буяв весняний сад.
Усім відома ця банальна драма,
Коли любов руйнується через численність зрад...
А все так гарно починалось,
Неначе в небо піднімались.
Замахнули в унісон крильми,
Ніколи б не відчути їм журби!
Літали разом аж до втрати сил,
Лиш б не згубить пір'їночки із крил!
Плавно на землю приземлялись,
В ріці Кохання з насолодою купались...
Вона прийшла в момент нежданий,
Безжально спепеливши вогник кохання.
Ти їй не треба, знаю це, коханий!
Без Тебе ж мій світанок більше не настане...
В суцільній темряві Тебе шукаю не одну вже ніч,
І живучи вмираю, не чувши серця Твого клич... (с)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696028
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.10.2016
автор: Lost Angel