Одного разу, чи то під кінець дня, чи то на початку вечора, лежу я собі та й читаю книжку. Цікава така книжка - «Філософія античності у працях Зенона, Софокла і Геродота». По філософії саме задали прочитати. Прямо от лежу і згораю від цікавості, що ж далі буде, і з таким інтересом перегортаю кожну сторінку, що не відірватись. Вже аж до третьої сторінки дійшла. Аж тут згадала - у нас же сьогодні ревізія, до нас їде «Ревізор». Так я тоді скоренько одягнулася та й поїхала на роботу, у ресторан «Заморити черв’ячка», де я працюю директором.
На вулиці було так холодно, що поки я добігла до гаража, щоб сісти за кермо свого «Ламборджині», у мене зуб на зуб не потрапляв.. Але задкувати не входило в мої плани, і я, впевнено натиснувши на педаль газу, помчала у напрямку закладу громадського харчування. Знаючи вздовж і впоперек всі ями , люки, світлофори, дорожні знаки і , навіть, пости ДАІ, що зустрічаються мені вже купу часу по дорозі на і з, я , спробувавши щастя, одного разу проскочити, навіть, на червоний сигнал триокого, домчала на місце очікуваних подій за лічені хвилини.
Маленький відступ. Мені завжди по приколу, заходячи у наш ресторан, читати вивіску «Ласкаво запрошуємо у наш ресторан «Заморити черв’ячка». Тут вам подвійне тлумачення. Начебто і просто власна назва ресторану, бо в лапках, а начебто і метафора, мовляв, запрошуємо поїсти. Це наш власник ресторану така творча людина, отаку назву придумав для свого дітища. Одним словом, точніше двома, ні все ж таки декількома – багато відвідувачів клюють саме на оригінальність назви. Ну а завітавши до нас одного разу, вже нічого кращого ніхто шукати не буде. Інформація прозвучала на правах реклами. Пардон, це я щось відволіклась.
Так от, хоч як я не спішила, щойно зайшовши , я попала під гарячу руку Никодима Амбарова. Ревізія вже йшла повним ходом, мене вже очікували, бо персонал явно не справлявся з докорами Никодима. Вислухавши від нього про всі недоліки, які, на його думку, були в нашому ресторані, я дійшла до висновку, що ревізор або знаходиться «під мухою» або помутнів розумом. Вияснивши у своїх підлеглих, що крім кави еспрессо чайного кольору Амбаров нічого не пив, я утвердилась у думці, що «зелений змій», в даному випадку може бути звільнений з лави підсудних, і виною всьому, все ж таки, моя друга гіпотеза. Іншими словами, ревізор «злетів з котушок», так якось більш акцентовано можна описати поведінку Никодима. Так ось, щоб не бути голослівною, наведу ряд претензій до нашого персоналу. Щодо товарного сусідства. Як виявилося у холодильнику для овочів, неймовірно, помідори лежали на одній поличці поруч з молодою кукурудзою, а на іншій поличці, ви можете собі таке уявити, патисони мирно співіснували з кабачками. А в холодильнику для молочних продуктів, це взагалі тихий жах, сметана в стаканчику стояла поруч з пачкою вершкового масла, а поличкою вище розміщалися майонез і брусочок сиру. Думаю лишнім буде говорити про те, що звичайно ж усе було зі стікерами, адже в нашому ресторані по-інакшому й бути не може. Інформація прозвучала на правах реклами. Тьху ти, ще раз пардон. Так от, як пояснив ревізор, якщо масло і майонез починаються на одну літеру, то і стояти вони мають на одній поличці і ніяк інакше. Те ж саме як ви зрозуміли стосується і сира зі сметаною, і кабачків і кукурудзи і тим паче, як ми самі не могли здогадатись, з нашим то досвідом, помідорів і патисонів. Лінгвіст, блін. Я, почувши це, почала розуміти, що дах у нього з’їжджає конкретно, причому кут нахилу доволі гострий. А почувши ще й претензії щодо сервіровки столу, я вже не витримала і злетіла з мови, причому скоріше обдумано, ніж спонтанно. Виявляється,що офіціант не подав йому до салату паличок для суші, до супу потрібно було подати трубочку для соку, а еспрессо в кращих будинках Антананаріву і Тегусігальпи подають у пивних бокалах. І от що я вам скажу, навіть Сюзанна Хижа, все це вислуховуючи від Никодима, почала плакатися мені в жилетку, мовляв вона сьогодні зранку не встежила, що там Амбаров покурив у готелі з туристами з Амстердаму. Сюзанна, респект їй, все ж постаралася розрядити обстановку і вибачилася за Никодима перед усіма нами. Никодим все ж таки залишив на чай офіціанту, але чомусь не в книжечку з рахунком, а приліпив банкноту жуйкою знизу до столу. Після цього вся група «Ревізору» , залишивши все ж таки нам табличку «Ревізор не кУрить», тьху ти, «Ревізор рекомендує» покотилася у пошуках древнього англійського тютюну, тьху ти, напевно просто покотилася, можливо не знаючи і куди, а можливо відразу на прямий ефір «Страстей по «Ревізору», щоб чудніше було.
Ми ж всім колективом сіли відсвяткувати таку знаменну подію за бокалом еспрессо і, вирішували, куди нам причепити отриману табличку. Думаю ви і самі здогадалися вже, що одноголосно було прийняте рішення, що кращим місцем для таблички буде місце, де були залишені Никодимом Амбаровим чайові. От в такій ейфорії, можливо, після бокалу еспрессо, можливо після виплеску такої кількості емоцій, скоріше за все і те, й інше, я так за столом і задрімала…
А коли прокинулася, то поруч біля мене на тій же третій сторінці тихенько відпочивали і Зенон, і Софокл, і, вибачте мені мою грецьку, Геродот.
13.10.2016р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696023
Рубрика: Гумореска
дата надходження 22.10.2016
автор: О.В.Рожко